Гідроенергетика

За оцінками Світової енергетичної ради, економія органічного палива завдяки малій гідроенергетиці в загальному виробництві енергії на 2020 рік буде становити 69 і 99 млн т у. п. для відповідно мінімального й максимального варіантів розвитку.

Малу гідроенергетику, в першу чергу, варто використовувати у віддалених і важкодоступних районах, де немає ліній електропередачі, а постачання органічного палива пов’язане з великими часовими, технічними й фінансовими труднощами. Всю територію країни важко повністю охопити мережею централізованого електропостачання, тому, з урахуванням особливостей території, доцільно максимально використовувати природне екологічно чисте поновлювальне джерело енергії – воду, відновивши старі та спорудивши нові малі та міні-ГЕС, які могли б успішно забезпечувати споживачів дешевою електричною енергією.

В Україні налічується понад 63 тисячі малих рік й водотоків загальною довжиною 135,8 тисяч км, з них близько 60 тисяч (95%) – дуже малі (довжина менше 10 км), їхня сумарна довжина – 112 тисяч км, тобто середня довжина такого водотоку – 1,9 км. Більшість малих рік довжиною менше 10 км мають площу водозбору від 20,1 до 500 км2 (87% усієї кількості й 72% всієї довжини малих рік України). Малих рік із площею водозбору від 50,1 до 100 км2 налічується 890 (28% усієї кількості), а 797 річок (25%) мають площу водозбору 20,1 – 50 км2.

Основною їх гідрологічною характеристикою є середній багаторічний стік, або норма річного стоку. Найбільшою водоносністю вирізняються ріки Карпат, стік яких значною мірою залежить від висоти басейну. При використанні енергетичних ресурсів малих річок велике значення має стан льодоставу на річках узимку. Це особливо важливо для міні-ГЕС, які використовують кінетичну енергію потоку річок.

Данні щодо гідроелектричного  потенціалу малих річок України можна знайти на інформаційному порталі електротехнічної галузі.

Технічний стан діючих малих ГЕС характеризується значно або повністю зношеним основним гідросиловим, гідротехнічним і електротехнічним обладнанням; наявністю несправностей у гідротехнічних спорудах, які можуть стати причиною виникнення аварійних ситуацій; замуленням водоймищ; зростання забору води на неенергетичні потреби; розмивами кріплень водозливних і берегових ділянок нижніх б'єфів тощо. Нове обладнання для малої енергетики – це, насамперед, агрегати потужністю від 1,5 до 100 кВт для мікро- й агрегати потужністю до 1000 кВт включно для мінігідроелектростанцій. Це пояснюється наявністю серійно виготовленого обладнання (генератори, турбіни, редуктори тощо) для комплектації гідроагрегатів.

Енергетичне обладнання для малої гідроенергетики можна поділити за потужністю:

- агрегати для мікро-ГЕС потужністю до 100 кВт включно;

- агрегати для міні-ГЕС потужністю до 1000 кВт включно.

За умовами експлуатації:

- робота паралельно із промисловою мережею;

- робота на ізольованого споживача.

Гідростанції малої енергетики за виконанням поділяються на:

- стаціонарні пригребельні з поєднанням греблі й будинку ГЕС;

- стаціонарні безгребельні з напірним трубопроводом;

- мобільні в контейнерному виконанні, з використанням пластикових труб або гнучких армованих рукавів як напірного трубопроводу;

- переносні потужністю до 10 кВт, які застосовуються на невеликих греблях та напірних трубопроводах;

- заглибні безгребельні потужністю до 5 кВт (при швидкості потоку води близько 3 метрів на секунду).

В Україні діє кілька фірм, які тою чи іншою мірою спроможні задовольнити потреби ринку в згаданому обладнанні. Зокрема, мікрогідроелектростанції й гідротурбіни для малих і міні-ГЕС виробництва «Турбоатом», можуть працювати як автономні установки, призначені для сталого енергопостачання споживачів, так і паралельно з іншими міні-ГЕС на «локальну» або на промислову мережу.

Реєстрація

Зареєструйтесь, будь ласка

Пароль буде вислано на E-mail

Авторизуватись на сайті

Увійдіть в свій кабінет